Валентина Андріївна намагалася триматися коли дома почалися обстріли. Тягнути маму в підвал жінці було важко тому вони весь час залишалися в хаті. Однієї жахливої ночі бої не припинялися, здавалося, що стріляють по будинках, а на ранок сім’я героїні виїхала в Запоріжжя. Вона мріє, щоб Гуляйполе швидше звільнили й всі повернулися додому.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: