«Я навчився вірити в себе і ніколи не здаватися»

Війна для мене - це жах. У той день, коли все почалося, я перебував у Луганську. Це був травень 2014 року. Почали стріляти, по місту їздили БТРи.

Хтось говорив, що через тиждень або два все закінчиться. Але потім захопили облдержадміністрацію, СБУ, весь час чулися вибухи. Мені здавалося, що це якась неправильна казка. А потім всі знайомі почали їхати з Луганська.

У липні я залишався вдома, проте незабаром теж поїхав спочатку в село до тестя, в Перевальський район. Там постійно стріляли. Дружина була вагітна, ми вдало поїхали у вересні.

У нас був бізнес і два будинки. Все вмить закінчилося, поїхали з тим, що помістилося в машину. У нас дружиною і старшою дитиною почалося нове життя. Хотілося б забути все.

Думаю, коли все закінчиться, ми повернемося, адже там будинок. Він зараз коштує копійки, але він у центрі Луганська.

Я зрозумів, що в житті все можливо. У Біблії написано, що потрібно за все дякувати Богові, не тільки за хороше. Я помолився, подякував Богові і зрозумів, що можна почати все з нуля. Я приїхав в інше місто, нікого не знав, познайомився з людьми, почав свою справу і все вийшло.

Вдома в липні 2014-го вже не було світла і води. А тут перебоїв немає. До нас приїхали родичі. Вони їхали з дітьми і паралізованою бабусею по полях, а по них стріляли. Вони були в шоці взагалі!

У Луганській області роботи немає, а коли ми переїхали, я нічого не розумів. Куди йти? Тому гуманітарна допомога - їжа, одяг, памперси дуже нам допомагали. Нам і каші давали, і цукор, все давали. Я дуже вдячний Рінату Леонідовичу за підтримку. Допомагали також Червоний Хрест, ПРООН, ОБСЄ і Карітас.

Я щаслива людина. У мене є кохана дружина, діти, справа до душі. Щастя також в тому, щоб ставити цілі та їх досягати, мріяти, дарувати людям радість, творити добро навколо себе, вчити людей хорошому, розповідати людям про Бога.