Після початку війни моє життя дуже змінилося. Найбільшим випробуванням для мене стало навчитися не піддаватися паніці. Згодом я народила синочка, і саме він дав мені сили бути сильнішою. Я зрозуміла, що повинна тримати себе в руках заради своїх дітей.

Коли почалася війна, я була вдома. Почувши страшну новину, спочатку відчула сильну паніку, але швидко опанувала себе. Ми одразу спустилися до підвалу, де намагалися знайти хоча б тимчасовий захист.

На той момент я ще не була вагітною, але вже тоді найбільше боялася того, що війна може дістатися до нас. Ці думки не давали мені спокою і постійно переслідували.

Усе пережите призвело до того, що я зіткнулася з нервовим зривом. Війна залишила глибокий слід у моєму житті, але попри всі труднощі я продовжую жити далі та знаходити сили бути опорою для своєї родини.

Матеріальних речей, які нагадували б нам про пережите, у нас не залишилося. Але найцінніше, що ми змогли зберегти, - це життя, віра одне в одного і бажання рухатися вперед.