Коли почалися обстріли нашого міста з боку Енергодара, наприкінці серпня ми були змушені виїхати до Польщі. Через два тижні після приїзду нашому сину поставили страшний діагноз - цукровий діабет І типу. Раніше в нашій родині ніхто не мав такого захворювання. Лікарі пояснили, що причиною міг стати сильний стрес, який пережила дитина через війну. Через пів року ми повернулися до рідного міста, яке й досі перебуває під постійними обстрілами.

24 лютого ми були вдома і не могли повірити, що у XXI столітті можлива така війна. Поки наше місто не почали обстрілювати, ми залишалися вдома. Потім ще місяць або два ночували з дітьми просто в полях, рятуючись від небезпеки. Ми довго не могли наважитися виїхати за кордон, але зрештою зрозуміли, що наше життя вже ніколи не буде таким, як раніше.

Спочатку я намагалася пояснити дітям усе дуже просто. Казала, що скоро все закінчиться. Але коли стався приліт біля нашого будинку, вони плакали від страху. Я обіймала їх, заспокоювала словами, хоча сама ледве стримувала сльози.

Найстрашнішим днем став вечір у березні цього року, коли ракета впала поруч із нашим будинком. Діти бачили її світіння, чули потужний вибух. Після цього ми ще цілий місяць не могли оговтатися і спали у сховищі.

Війна дуже змінила моїх дітей. Старший син став замкнутим, у нього часто змінюється настрій, він відмовляється від їжі. Молодша донька панічно боїться звуків стрілянини, одразу ховається у кімнаті та часто проситься спати поруч зі мною, бо лише так почувається у безпеці.

Однією з найбільших проблем для нас стала нестача питної води. Після руйнування Каховської ГЕС ми їздили селами у пошуках безкоштовних свердловин. Води, яку підвозили, катастрофічно не вистачало. Ми годинами стояли в чергах під пекучим сонцем. Навіть зараз воду, яку подають, не можна пити, тому ми й досі змушені шукати чисту воду.

Якщо мене запитають, який предмет сьогодні найкраще символізує наше життя, я відповім - ємність для води. Саме з нею ми щодня стоїмо в довгих чергах, бо без чистої води неможливо жити. Для нас вона стала символом боротьби за найнеобхідніше.