Олена Василівна втрати у Маріуполі все, але, незважаючи на всі складнощі, допомагала літнім сусідам

Ми спали вдома у Маріуполі, але вибухи розбудили нас. Нам було дуже важко, адже доводилось жити під постійними обстрілами без зв'язку, продуктів харчування, води та газу.

В Маріуполі я на власні очі бачила смерть людей, руйнування міста, авіаудари та знущання окупантів.

Ми збирали дощову воду та розтоплювали сніг, інколи ходили під обстрілами до джерела. На багатті ми готували їжу собі та літнім сусідам.

Через війну наша сім’я втратила свій бізнес: кафе та пекарню.

Через два місяці окупації нам вдалось виїхати на підконтрольну Україні територію.

Я не можу працювати, адже отримала контузію й у мене пішли ускладнення у стані здоров’я.