«Я матрацом накривався, щоб мене могли дістати, якщо завалить»

У 2014 році, як почали бахати в Щасті, я роботу втратив. Коли сильні обстріли були, лягав під ліжко або в погребі. Я затягнув туди два матраци. Якщо вхід раптом завалить, щоб можна було мене з льоху відкопати. А в будинку під ліжко на підлогу, і зверху на ліжко, наклав перин. Думаю, якщо осколок залетить - так, може, хоч через перину не так прошиє під ліжком.

Поки ще бахають поруч з нами, ще нам неспокійно. Раніше я городом займався, тепер половину закинув. Толку від нього немає - ніде нічого не продаси. Тільки як стою на городі, так і чую, що бабахає десь за півкілометра від нас.

Нам Рінат Ахметов продукти давав, добре нам допомагав. Мені продуктів надовго вистачало. Давали ще допомогу грошима, вони на ліки пішли - майже 600 грн щодня. Потім ще якийсь французький фонд нам харчі давав. Добре, коли допомагають.

Мрію здоров'я поправити. А більше не знаю, про що мріяти.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/