Історії, які ви нам довірили
Я народився тут, у Геївці Луганської області. Тут, мабуть, і помру. Живу сам. Дружина померла 1980 року. Ось ходив за відерком води, впав, вдарився. Важке життя. Ця війна, вибачте, замахала.
З бабусею Машею дивилися, як літаки літали, а бабуся мене тягне, в окопи залізли, сидимо, кружляють літаки. Жах!
У мене два сини, вони окремо живуть, у одного нирку зняли, ока нема. Загалом, суцільні біди, і я прожив своє життя лише у бідах.
У мене будинок весь потріскався, все, кухня теж потріскана.
Ось днями картоплю перебирали, гу-гух — затріщали 27 разів. Я повністю голий.
Отримую пенсію. Відпрацював шахтарем 38 років та трактористом трошки працював. І пройшло все життя. Я працював чесно, ніде не вештався, але не маю жодних нагород. Нещодавно мені підвищили виплати, 500 гривень додали, але до трьох тисяч не маю пенсії.
Я вже мрію померти, і все.
А взагалі, миру хочу, у мене три правнучки, такі красуні!
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
