Росіяни напали на нас, неначе фашисти. Вночі. Нас почали бомбити майже відразу.

Ми жили в підвалах, готували їжу на багаттях. Спочатку харчувалися запасами. Потім нам почали доставляти гуманітарну допомогу. Грошей у нас не було, все було зачинене. Воду набирали в колодязях. Але туди прилітали снаряди.

Влітку прилетіло біля мене, і я вирішив виїжджати. Осколок потрапив мені у брів. Я ледь не лишився ока. 

Зараз я живу у Полтаві. Сподіваюсь на закінчення війни.