Дятлов Іван, 10-б клас, Печерський ліцей №75

Вчитель, що надихнув на написання — Чучук Ірина Юріївна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Ось уже тисячу днів триває війна в Україні — подія, що змінила життя мільйонів людей і залишила глибокий відбиток на нашому суспільстві. Для багатьох це був шлях болю, втрат, але водночас — шлях сили, згуртованості та надії. Я розповім про свій особистий шлях за цей період, де кожен день наповнений особливим змістом і має незабутній відгук у серці.

Для мене війна почалася ще в 2014 році, коли покинув свою домівку в місті Донецьку. Я і зараз памʼятаю це місто, свою кімнату й іграшки, які не зміг забрати із собою.

Але тоді просто був радий, що поряд батьки і ми кудись їдемо в мандрівку. Рік життя в Харкові, а потім моє знайомство зі столицею України — Києвом, нові друзі і я почав забувати, чому ми виїхали.

Перший день повномасштабного вторгнення — це момент, який неможливо забути. Я прокинувся, як і більшість людей, від звуків вибухів і тривоги. Довго не міг зрозуміти, що війна наздогнала нашу родину і тут! 

Просто відмовлявся в це вірити, але всі навколо говорили про нові реалії, які здавались нереальними: бомбардування, наступ російських військ, паніка та страх.

Це був час, коли в кожному домі запанувала тиша, замішана з невизначеністю. Моя мама сказала, що ми не покинемо своєї домівки знову й наша родина остаточно вирішила не виїжджати за кордон. Але життя, як і життя мільйонів інших, розділилось на "до" і "після".

З кожним новим днем війни в мене зростав протест проти несправедливості, але й одночасно з ним з'являлось почуття єдності та взаємодопомоги. Кожен новий день був не тільки боротьбою за виживання, але й за гідність, свободу та майбутнє. Я побачив, як суспільство об'єдналося: люди намагалися допомагати один одному, волонтерили, збирали речі для військових і переселенців.

Саме в ці дні я зрозумів, що кожен з нас має свій фронт. Хтось тримає зброю, хтось підтримує тих, хто на передовій, а хтось стає опорою для своєї родини.

Я вірю в перемогу України, вірю в те, що здійсниться найзаповітніша мрія кожного українця, і на нашу рідну землю повернеться мир!  

Мир для мене — це право жити, говорити рідною мовою, повернути кордони країни й моє рідне місто Донецьк! 

Наше молоде покоління будуватиме майбутнє нашої вільної і незалежної України!