До війни я жила нормально, пенсії мені вистачало. В перший день війни я почула вибухи. Бомби почали падати на місто. Я ходила в підвал, було дуже страшно від вибухів. Через декілька тижнів переїхала до племінниці. Зараз живу у неї, тут не дуже страшно. Ми вирішили, що нікуди не поїдемо, будемо чекати миру вдома.

Я вдячна Фонду Ріната Ахметова за допомогу. Це полегшує життя та допомагає вижити. 

Мені шкода молодих хлопців, яких забирають на війну. Це такий біль! Сподіваюсь на закінчення війни. Дуже б хотіла, щоб вцілів будинок, бо їхати мені нікуди.