Фоменко Марія

8 клас, Могрицька гімназія з дошкільним відділенням та початковою школою Юнаківської сільської ради Сумського району Сумської області

Вчителька, що надихнула на написання – Ступак Ольга Миколаївна

Моя Україна майбутнього

Безперестанку екстрасенси, віщуни, ворожбити, пророки в один голос твердять, що найближчим часом все жахіття, яке пов’язане з війною для мого народу закінчиться. І я вірила їм… Зима, весна, літо, осінь…і знову все по колу, Перемога та Мир відкладається «на завтра», знову збираємо свої почуття, емоції, страхи в кулак – віримо у ЗСУ, як у Бога.

Я не маю можливості передбачити майбутнє своєї держави, але можу говорити про потенційні напрямки, в яких може рухатися Україна, виходячи з поточних тенденцій. Україна прагне до тісніших зв’язків з Європейським Союзом, а також має справу з поточною геополітичною напруженістю, зокрема з росією. Її майбутнє може включати подальшу інтеграцію з Європою, економічний розвиток і реформи, спрямовані на зміцнення демократії та стабільності.

Навіть якщо війна вже закінчиться сьогодні і зараз, думаю це розуміють навіть діти,

Україна і надалі буде стикатися з економічною нерівністю між різними її частинами. Тому, всі зусилля і народу, і керівництва держави варто спрямовувати на вирішення цих проблем, які будуть формувати майбутнє нашої Батьківщини.

А це в свою чергу, маю на те шалену надію, потенційно призведе до збільшення процвітання, стабільності та зміцнення демократичної системи.

Мені так хочеться відчути стан спокою! Я хочу жити в безпеці та гармонії, відчувати стабільність та добросусідство.

Як би там не було, але життя вже поділено на «до» та «після», і тепер зовсім інше поняття вкладено у слово «МИР». Зараз без особливо довгих розмірковувань можу сказати, що це щось неймовірно омріяне, щемливе, довгоочікуване… Зовсім не те, що слово «Мир» означало до 24 лютого 2022 року для кожного українця.

Сподіваюся на мирну, процвітаючу Україну, здатну реалізувати прагнення своїх громадян! А українцям нічого іншого не залишиться, як після омріяної перемоги стерти зі своєї пам’яті всі жахіття, які вони пережили. Біда, що стирати будемо довго-довго, і «терти» треба бути на совість…