До війни я працювала і виховувала сина, а також була вагітна донькою. Найчастіше я згадую, як я жила і ні в чому ні нуждалась. Лягала спать у своє ліжко.
Для мене начало війни почалось 2.07.2014, якраз я народжувала донечку. А 3.07 нас усіх відпустили додому без виписки. А пережити довелося дуже багато, постійні обстріли, немає води, світла. І маленькі дітки.
Я дуже памʼятаю як мій маленький син ходив по воду, і стояв у черзі по три часа. Вода була дуже потрібна стирати пелюшки, бо памперсів не було. А взагалі я хочу усе це забути.
Переїхала я з дітками у місто Миколаїв. Переїзд був дуже тяжкий. Я с початку ніяк не могла знайти роботу, без прописки не хотіли брати, я навіть була готова доглядати літніх людей, мити підлогу в під їзді. У два роки доньку – у яслі, а сама – працювати, де брали. Так і живемо, грошей ледве вистачає. За квартиру треба платити оренду та комунальні послуги, продукти дуже дорогі. А як і ВПО перестануть платити, так взагалі буде дуже тяжко жити.
.png "Імена")
