Моє життя до війни було чудове, я ходила у школу та на малювання. В перший день війни я прокинулася під звуки взривів, мама сказала, що почалася війна, я дуже злякалася. Мені назавжди запам'ятається, коли був ракетний обстріл, ми бігли у підвал, а мама мене собою накривала.

Ми пробули 7 місяців в окупації, потім нарешті змогли виїхати на підконтрольну, у Львівську область. Я тут погано адаптувалася, тому що дуже хочеться додому, у свою квартиру, у свою кімнату та до своїх друзів. Ми з мамою тільки два рази отримували гуманітарну допомогу, вона дуже нам потрібна, вона дуже нас виручила в тяжкий період, нажаль зараз тут не дають допомогу.