Життя було як у всіх. Працювала, мала свій дім. Виховувала свою старшу дочку, водила до школи. І коли настав 2014 рік, все змінилось. Найчастіше згадую свій дім, який прийшлося оставити, свою сімью та батьків, які зараз там живуть.

В перший день війни була на роботі. Прийшли мої друзі і сказали, що почалася війна. Не повірила. А коли побачила військових, усе було понятно без слів, і почались думки, що робити, куди їхати.

Декілька разів попадали під обстріли. В пам'яті закарбувалося обстріли, коли літали літаки і кидали бомби.

Переїхала в м.Суми, де народився синок Єлисей. Зараз – зйомна квартира. Хлопчик ходе до садочка. Тільки часто хворіє.

Ми отримували гуманітарну допомогу, дуже дякуємо тим, хто її привозив. Вона нам дуже допомогла, бо були часи, що ми не могли купити хліба та самого необхідного, бо не було в магазинах. А потім не було грошей. А гуманітарка спасла. Ми не балувані, брали все, що нам давали, і навіть допомогали людям, які не взмозі були получити гуманітарку, бо давали не всім.