Ольга мріяла написати книгу про свою родину. Але натомість вийшли “Живі історії війни”. Книга болю та страждань. Про долі, понівечені війною. На згадку про загиблих людей. На згадку про її батька, який не дочекався повернення доньки.
"Я хочу щоб ці історії ніхто ніколи не забув. Збираю їх на честь свого тата, на честь всіх людей, які загинули"
Переглядів 583