Я працював на хлібозаводі. Після початку війни роботи не стало, мене скоротили. Не стало води, світла й газу. Продукти також закінчувались. Запаси їжі у мене були, але небагато. Я недовго перебував у селі. Вирішив виїжджати, як тільки обстріли стали сильнішими.

Зараз я живу в Запоріжжі.  Колись заробив за кордоном на квартиру у Запоріжжі. Зараз тут роботи немає. Я сподіваюсь, що скоро ситуація зміниться на краще. У мене троє дітей. Дружина не хоче їхати за кордон. Всі разом ми чекаємо миру. Після перемоги я би дуже хотів повернутись додому. Потрібно жити та розвиватись. Хочу, аби мої діти побачили щасливе життя.