Я війну переживаю вдруге. Обстріли були дуже сильні. У моїй хаті вибило вікна, зруйнувало дах. Під час окупації я була вдома. Було страшно, але що робити? Не було води, світла й газу. У селі багато зруйнованих будинків. Магазини і аптеки не працювали. Продуктів мені не вистачало. З сусідами намагались ділитись тим, що було.

Коли у мене боліла голова, пігулки мені давала подруга. 

Після деокупації я виїхала. Зараз мені надають гуманітарну допомогу, я дуже вдячна. Зараз я чекаю миру. Сподіваюсь, що люди  не будуть вмирати. Я дуже хочу додому,  хочу походити по своєму двору. Але зараз це неможливо, бо там б’ють щодня.