Я живу на четвертому поверсі. Не знаю, скільки мені залишилось жити. Мабуть, що у Слов’янську до кінця і залишусь. Коли почалася війна, мені доводилось готувати їжу на багатті, адже світла вдома не було.

Мої діти роз’їхались, виживати допомагають сусіди, бо грошей з пенсії не вистачає.

Я дуже хворію. Ліків у мене немає, медикаменти дуже дорогі. Хорошого немає нічого. Я залишилась одна. Дуже хочу, аби закінчилась війна і мої діти повернулись додому.