У мене троє дорослих дітей. Після початку війни вони наполягали на тому, щоб я виїхала зі Слов’янська. Майже рік я прожила у Новомосковську, а потім повернулась. Мені вже майже вісімдесят років, не можу довго жити на чужині.

Після повернення декілька місяців мені довелося жити без опалення, води та газу. Потім все підключили, тож життя потроху почало налагоджуватись. Але обстріли продовжуються.

Сподіваюсь, що все буде добре. Я все життя прожила на Донбасі, працювала в Луганську. Не уявляю втрату рідного краю. Живу тим, що є. Ціную кожну мить кожного дня.