Я не виїжджала з Райгородка через стареньких родичів та хворого чоловіка. Моя напарниця по роботі евакуювалась, тож я залишилась працювати у магазині одна. Ракети літали наді мною, було дуже страшно. Багато разів мені доводилось бігати у підвал. 

Місцевим мешканцям продуктами допомагали військові. Я готувала для них їжу, аби якось їм віддячити. Коли я потім дізнавалась, що серед захисників є загиблі, мені було дуже важко це чути. 

Я сподіваюсь, що політики скоро вирішать питання війни. Настав час закінчувати цей жах.