До війни я працювала, у мене було все. Росіяни заходили в Україну саме через Балаклею. Я місяць сиділа з сім'єю в підвалі. Магазини й аптеки не працювали. Дітей доводилося годувати тим, що було в погребі. Ми виїхали з міста з волонтерами. Спочатку виїхали в Чехію, але потім повернулися в Україну. Зараз живу з дітьми в людей, які мене прихистили в Кропивницькому. Мене шокувала сама війна. Я не розумію, навіщо Росія на нас напала. Я залишилася без роботи, як і мої рідні. Зараз усі виживають, як можуть. Багато моїх знайомих і друзів загинуло під час війни. Я чекаю миру. Сподіваюся, він скоро настане.