Мені незабаром 70 років. А моїй дружині Зої – 68. Вона все життя пропрацювала в аптеці, я – на шахті. Коли вийшли на заслужений відпочинок, вважали, що старість забезпечена, пенсії були добрі. Ми їздили з дружиною до Києва, відвідували концерти. Ні в чому не мали потреби, а головне – були щасливі та здорові.

Вісім років тому в Зої Іванівни стався широкий інсульт, паралізувало лівий бік тіла. Вона отримала І групу інвалідності. І життя нашої родини кардинально змінилося. Тепер щороку дружині треба проходити курс лікування в Макіївській клінічній рудничній лікарні.

Я був шахтарем, а став медсестрою й доглядальницею. Навчився робити уколи, готувати, прати, аби кохана дружина відчувала, що про неї піклуються.

Щоб вилікувати дружину, продав усе: машину, золоті прикраси, пішли всі заощадження на старість. А потім вдарила війна.

Ми перебралися в приватний будинок до родичів – там був підвал, щоб ховатися від обстрілів. Придумали пристосування, як переміщати мою дружину до підземелля.

Таке життя тривало два з половиною місяці, поки в Макіївці не стало тихо – і з'явилася можливість повернутися у квартиру.

Уже кілька місяців поспіль ми не одержували пенсії. А тим часом дружині, як і раніше, потрібні ліки для поліпшення мозкового кровообігу. Діти наші перебувають за кордоном і переслати гроші фізично не можуть. Я почав звертатися до друзів, до знайомих, але сьогодні практично всім живеться важко.

Усе навколо знову гухало й ахало від вибухів, Макіївка всього за 30 кілометрів від Донецька.

Такі потрясіння не могли не позначитися на стані дружини, і 27 вересня у неї стався гіпертонічний криз. Приїхала швидка, зробили уколи. Сказали, що для стабілізації тиску та серцебиття потрібен курс медикаментозного лікування, інакше другого інсульту не уникнути. Я дивився, як моя дружина тане на очах. Хотілося просто лягти поруч і померти.

Зрештою, допомога прийшла: ми отримали дорогі ліки від Гуманітарного Штабу Фонду Ріната Ахметова. Поступово дружині стало краще. Хочу, щоб усі знали: у Фонді врятували мою дружину від смерті! Це факт! Знаєте, яка вродлива у мене дружина? Я цілую її в праву щоку – і моя Зоя усміхається!