Артур Олегович з мамою відчували гостру нестачу харчів і ледь вижили в перші тижні війни

Рано вранці 24 лютого я гуляв з собакою, бо потім треба було йти роботу. Вибухи застали мене на вулиці, я потрапив під щільний обстріл з «Градів», і дивом залишився цілий.

Найскладніше було через голод і холод. Я вдячний колишньому начальнику, у якого був свій ресторан - він дозволив взяти провізію, щоб ми вижили.

Наразі я живу з мамою, але після обстрілів ми боїмося кожного стуку. Дуже важко і страшно згадувати, коли ми з нею жили й ночували в метро.

Роботи зараз у мене немає. До війни робив офіціантом-касиром, але хочу спробувати працювати продавцем-консультантом.

Про війну мені нагадують кросівки, які мені не встигли подарувати за день до початку жахливих подій, а вирішили подарувати 24 лютого.