2014-го року, ще школяркою, Аліна побачила бойові дії в Донецьку. Бій за аеропорт почався під час уроку фізкультури за два кілометри від її школи. Як і багато хто з донеччан, своє рідне місто вона залишила з однією валізою літніх речей. 24 лютого 22-го року також почалося з шоку – від ракетного удару загинув друг дівчини. "Втрата близьких людей - це і є найстрашніше в цій війні", – каже Аліна. Нині вона працює у ДТЕК і вдячна компанії ще й за активну позицію. Це різноманітні проєкти підтримки українських військових та мирного населення.