Історії, які ви нам довірили
Вранці 24 лютого я, як завжди, готувалася до школи. Було дуже боляче дізнатись, що почалась війна. Кожен раз, коли країна окупанта відправляє свої ракети, стає боляче серцю.
Мене найбільше шокувала ситуація, коли ворожі ракети прилетіли в Вінницю, й не стало маленької Лізи… А мій шкільний щоденник після 24 лютого став спустошений.
Дякувати богу і ЗСУ, що я маю дах над головою, їсти й пити.
У перший місяць ми планували покинути Україну, але залишаємось до перемоги разом із родиною. Приємно дізнатись, що наші хлопці із ЗСУ захищають нас до кінця. Велика вдячність і низький уклін їм!
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
