Я навчаюсь онлайн в одинадцятому класі. У молодого покоління і у дорослих цінності змінилися. Війна загалом змінює людей. Люди стали поважати один одного, любити, цінувати. Тепер уже ніхто не боїться просити про допомогу. Я зрозуміла, що війна допомогла людям згуртуватися, стати добрішими. Українці – такий народ, який допомагає один одному. Це для мене було дуже важливо і приємно. Допомогати незнайомій людині – правильно.

Коли почалась війна, спочатку всі почали панікувати. Бачити страх людей – це печально і дуже болісно. Війна – це погано. Це завжди - розлучення родин, це печаль і біль.

Ми з батьками були постійно разом. Це було наше рішення – якщо ми кудись їдемо, то їдемо всі разом. А от з бабусею, з сестрою, з частиною рідних і близьких ми розлучилися на кілька місяців. Хтось залишився у Харкові, хтось поїхав. Війна – це розлучення. Але ми тримаємося і витримаємо ще.

У березні ми виїхали з Харкова, нам допомагали волонтери. Все пройшло добре, ми дуже вдячні цим людям. Ми переїжджали багато разів: були у Ромнах, у Києві, періодично навідуємось в Харків. Так сталося, що у нас постійного місця проживання немає. Зараз ми у Харкові, але будемо виїжджати. Тут поки і досі небезпечно.

У нас був кіт, ми залишили його на бабусю. Як виявилось, це було неправильне рішення, тому що бабуся все-таки виїхала, а кіт не пережив дорогу.

Хочеться, щоб війна закінчилася зараз. Тому що всі страждають. Дуже страшно, коли помирають близькі, діти, жінки, чоловіки. Будемо сподіватися, що війна закінчиться найближчим часом. Треба вірити - без цього ніяк.

Я впевнена, що буде все добре. Своє майбутнє я бачу світлим і чудовим. Вірю, що буду жити в Україні. Перемога буде за нами! А далі буде відбудова. Це для мене найважливіша мрія – жити в процвітаючій незалежній Україні.