Тетяна в Києві прокинулася 24 лютого від гучних вибухів. Їй здалося, що це сон, але звук був надто реальним. Її перша думка була про сина. Він служив у Маріуполі, і Тетяна знала, що це місто стане однією з найгарячіших точок. Вона безперервно слідкувала за новинами, вдивляючись у кожне повідомлення, вишукуючи хоч якусь згадку про його підрозділ. Час минав, Маріуполь опинявся в оточенні, а зв'язок із сином став уривчастим. Згодом вона дізналася найстрашніше: син потрапив у полон. Тетяна чекає кожного дня, кожної хвилини, вірячи, що він повернеться додому.