Війна почалася раптово, і я була вагітна. У небі літали ракети, почалися обстріли. Зникли вода та світло, а зв’язок постійно зникав. Я дуже боялася за свою дитину, переживала, що будь-яка хвилина може бути небезпечною.

Вирішила виїхати. Евакуація була важкою та виснажливою. Важко було залишати будинок. 

Мій чоловік воює, і я щодня переживаю за нього, бо знаю, як небезпечно там, де він зараз.

Попри втому та страх, я намагаюся триматися і зберігати надію. Я чекаю миру, чекаю дня, коли можна буде повернутися додому. Вірю, що цей день обов’язково настане.