Почалася війна, і мені стало по-справжньому моторошно. Зникли світло й газ, у домі стало холодно і темно. Час від часу прилітали снаряди, і я жила в постійній тривозі, прислухаючись до кожного звуку. Було дуже тяжко, особливо вночі.

Я не евакуювалася. Вирішила залишитися вдома, бо це - моє місце і моє життя.

Мене підтримують друзі. Це допомагає не сумувати. Я живу з надією і чекаю миру. Чекаю дня, коли стане тихо і не доведеться більше жити в страху.