Війна почалася раптово. Мої діти були в Харкові, їх обстрілювали з літаків, і я дуже хвилювалася за них. Одночасно обстріли були і у Світлодарську, тож залишатися вдома стало небезпечно. Я

вирішила виїхати до Івано-Франківська, залишивши вдома батька, якому було 75 років. Він доглядав за моєю бабусею, якій було 95, але згодом він помер.

Зараз бабусю неможливо забрати. Вона залишилася в окупації, а всі інші родичі роз’їхалися. Я дуже сумую за неї і постійно хвилююся.

Живу надією і чекаю миру, вірю, що настане день, коли можна буде знову обійняти рідних і жити спокійно.