«Ми спочатку сподівалися, що мирне життя повернеться до міста, а потім зрозуміли – чекати нема чого. Мій чоловік – інвалід 1 групи. Він майже нічого не бачить. Коли відключили газ і світло, люди почали виходити надвір і готувати на багаттях. А ми не могли це робити через проблеми зі здоров'ям. Довелося виїхати», – розповідає Валентина Любченко.

На місці її будинку вже лишилися одні руїни. Жінка зізнається, що так і не змогла змиритися з тим, що сталося, хоч і розуміє, що назад нічого вже не повернути.