У перший день війни мій чоловік пішов захищати країну. Росіяни почали бомбити Снігурівку, було дуже страшно. Я залишалась з паралізованою мамою в хаті без води, світла та їжі. Щовечора ми з сусідами повідомляли один одному, де хто спить, аби на випадок завалів знати, де кого шукати. 

Я не контактувала з росіянами, просто чекала на ЗСУ. Через вісім місяців Снігурівку визволили. Зараз я залишаюсь вдома й чекаю миру, але досі здригаюсь від гучних звуків.