Голованич Анастасія, учениця 9 класу Нанківського ЗЗСО І-ІІІ ступенів

Вчитель, що надихнув на написання есе - Кочей Діана Михайлівна

Моя Україна майбутнього

Коли чуєш ці слово, то серце починає битися сильніше. Робити прогнози, або щось планувати про майбутнє в країні, в якій війна, дуже важко. Ніхто точно не знає далі, чим все закінчиться.. Але мріяти все ж таки варто.

Війна показала нам, що цінними є не матеріальні блага, а просто Людина. Тепер ми маємо націю, яка за волю вміє проливати кров свою і чужу. Ми знаємо ціну свободи та права самостійно визначати свою долю.

Я впевнена, що в України й українців велике майбутнє. Але щоб це майбутнє стало такою ж реальністю, як і наша Незалежність, нам варто боротися всім, як на передовій, так і в тилу.

Найголовнішим для нас сьогодні є – перемога та мир на нашій землі. Бо від найменшого мешканця нашої держави до найстарішого, кожен молить Бога лише про одне: «Щоб в Україні настав мир».

Напевно, до 2022 року ніхто не розумів цінність цього слова. Після всіх втрат ми заслуговуємо на мирне життя. На спокійні сни, похід у театр, на роботу, на відпочинок і головне, без повітряних тривог.

Яке я бачу життя після перемоги? Звичайно ж, щасливе.

Наші захисники відвоюють території, які  нам належать, виженуть ворога-супостата з нашої землі. Потім ми відбудуємо все, що було зруйновано. Коли все налагодиться, ми обов’язково поїдемо в Крим на море. Україна після перемоги стане найпопулярнішою державою, особливо серед туристів, нею пишатиметься весь світ і багато хто з нашою країною захоче мати спільні зв’язки. Також ми накриємо величезний стіл, запросимо рідних і близьких, які далеко за кордоном та відсвяткуємо. 

Згадаємо всіх, хто віддав своє життя заради нашого майбутнього, та заспіваємо гімн України. Але все це лише мрії та думки, тож давайте повернемося в сьогоднішній день та будемо жити реальністю. Думаючи при цьому про нашу Перемогу.

Перед нами стоїть вибір: зберегти себе, або жити чужими правилами, традиціями, законами. Але після таких втрат , ми не маємо права здатися.

Та якою ж я бачу Україну в майбутньому? Як кажуть, майбутнього без минулого і теперішнього не буває. Щодо мене, то насамперед я хотіла б, щоб наші люди стали щирішими, добрішими, щоб вони поважали і любили свій рідний край, а Батьківщина відповідала їм взаємністю.

На мій погляд, зараз дуже важливо зберегти українську єдність. Щоб ми навчилися співчувати один одному, допомагати, підтримувати.

А взагалі, я впевнена, що майбутнє України найбільш усього залежить від нас з вами. Якщо ми будемо байдужими до усього, що відбувається навколо нас, то ніколи не зможемо збудувати щасливе майбутнє.

Тому якщо ми хочемо бачити свою рідну країну вільною, духовно, культурно, політично і економічно розвинутою державою, яка буде відстоювати свої особисті інтереси в будь-якій сфері, ми повинні розвиватися самі, тим самим розвиваючи рідну країну, не бути байдужими до майбутнього і докладати до цього якомога більше зусиль. Чим вищими будуть прагнення нашого народу, тим кращий результат ми отримаємо в майбутньому. Слава Україні! Героям слава!!!