Наше місто з першого дня почали бомбити. Найважче було на початку, коли пропали продукти, зачинилися магазини і постійні обстріли. Багато чого не вистачало, але їсти і пити вдома щось було. 

Шокувало, коли обстрілювали з літаків. Всі в родині перелякані, переживали один за одного. 

Усім страшно, війна морально вплинула на всіх. Я до цих пір не можу відійти, плачу постійно. Немає зараз у мене роботи.

Молимося кожного дня, щоб війна закінчилася. На все воля Божа, й мені дуже хочеться, щоб все було добре.