Матвєєва  Даріна, 9 клас, Комунальний заклад «Харківський ліцей №62 Харківської міської ради»

Вчитель, що надихнув на написання есе - Луценко Людмила Вікторівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Зараз йде війна. Це дуже тяжкий час для нашої країни, але ми віримо в нашу спільну перемогу. Головне - не втрачати віру та надію у наше світле майбутнє. Шістнадцятого лютого 2022 року ми, як завжди, прийшли до школи. Наша вчителька з математики, яка, на жаль, так і не дочекалася перемоги нашої країни, сказала, що сьогодні на нас повинна напасти росія - країна-агресор. На щастя, цього не відбулося в той день і ми з нашим класним керівником, на другому уроці, створювали малюнки, на честь свята – День єднання України. Наступного дня, на перерві, ми побачили танк, проїжджаючий по вулиці, я дуже злякалася і зрозуміла, що буде кривава війна.

Двадцять третього лютого після школи ми поїхали разом з подругою додому і я вперше їй сказала: «До завтра». Ми навіть тоді не підозрювали, що наступного дня ми не зустрінемось у школі.

Двадцять четвертого лютого настав ранок, я прокинулась і зрозуміла, що цей жахливий день настав, що моє життя ніколи не буде таким, як раніше, оскільки почалося повномасштабне вторгнення. Мої друзі та я були дуже налякані, ми постійно чули ці жахливі вибухи, але ми все одно намагалися підтримувати один одного. Пройшов тиждень, і всі почали виїжджати, ми до останнього сподівалися, що це припиниться, але, на жаль, цього не сталося.

Ми теж поїхали у більш спокійне місце. Не дивлячись на постійні обстріли, ми залишилися в Україні, бо ми патріоти своєї країни.

Через деякий час я дізналась, що наша школа зруйнована, я дуже засмутилась, і коли мій тато допомагав наводити лад у школі після прильоту, він знайшов і забрав мою сумку зі змінним взуттям, яка була вся у дірках. Я була шокована від побаченого.

Я вірю у перемогу, у мирне небо над головою і у наше світле майбутнє. Хочу подякувати нашим захисникам і моєму дядькові, який боронить нашу країну. Перемога обов’язково буде! Слава Україні – Героям Слава!