Війна застала мене в Харкові. Я тоді навчалася. Вранці почула вибухи. Прокинулась від гуркоту й не одразу зрозуміла, що відбувається. Було страшно. Я не знала, що робити і куди бігти.

Я родом з Ізюму. Там у мене залишились друзі, знайомі. Багато з них загинули під час обстрілів. Місто майже зруйноване. Одного мого знайомого поранило. Він ледь врятувався з родиною. 

Потім моя родина виїхала до мене у Харків. Нашого будинку в Ізюмі вже немає. Все, що залишилося від рідного життя, - лише спогади.

Я часто думаю про рідне місто, про те, як усе було до війни. Ніколи не думала, що доведеться пережити таке. Хочу тільки одного - щоб настав мир.