Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Валерій

«Я був власником бізнесу та в одну мить усе пропало»

переглядів: 659

Дві речі хочу виділити. Перша – це те, що я постарався із самого початку не включатися на жоден бік в цей конфлікт. Друге – я не думав ні про які військові дії з мого особисто боку. Мені не хотілося брати автомат і бігти брати участь у всій цій справі. Позиція нейтралітету допомогла мені пожити в Києві три роки, до Києва були Бердянськ, Краматорськ, і допомогла повернутися до Донецька, коли військові події стали відбуватися в невеликому обсязі.

Я був власником бізнесу та в одну мить усе пропало

За роки досвіду я розумію, що можна було вчинити по-іншому. Їхати, швидше закривати бізнес, перевозити його в інше місце. Ніколи мені жодної думки в голову не приходило, що те, що відбувається в інших країнах, наприклад, в колишній Югославії, Сирії, може торкнутися мого життя та моєї сім’ї.

Усе відбувалося поступово: усвідомлення, рішення... Досить швидке рішення було в кінці червня поїхати з Донецька, щоб не наражати сім’ю, дітей і самого себе на небезпеку бути вбитим.

Фінансові труднощі були. Оскільки ми працювали в рекламному агентстві (я один з двох співзасновників), у нас була команда з 12-14 осіб. Після початку активних військових і політичних дій першими перестали працювати банки, реклама та будівництво. І ми відчули, що все завмирає, всіх довелося розпустити в неоплачувану відпустку, і кожен поїхав хто куди, в надії, що все через місяць-два припиниться.

Нічого не змінилося, і багато людей залишилися без роботи. Якісь речі, які можна було робити дистанційно – інтернет-реклама, розробка сайтів – це у нас залишилося. А так, я був власником малого та середнього бізнесу, який стабільно зростав. І в одну мить це все пропало.

Коли прийшла війна, довелося все починати по-новому в новому світі та місці, в Києві, освоювати суміжні знання, професії. Зараз я освоюю професію інтернет-маркетолога, комп’ютерно-контекстної реклами. Розумію, що в житті кожної людини настає мить, коли потрібно освоювати щось нове, вчитися. Це мені подобається.

Мрію, щоб рідні та близькі були здорові, і я відчував душевний спокій.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Донецьк 2014 2021 Текст Історії мирних чоловіки переїзд безпека та життєзабезпечення робота
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій