Мені 32 роки. У мене є дружина і семимісячна донька. Ми переселенці з Донецької області.

Коли почалася війна, я був вдома, у Добропіллі. А мої батьки – у Маріуполі. Вони й зараз там. Я був дуже був засмучений звісткою про початок війни, кілька днів навіть плакав. Моя дружина тоді була вагітна. Я залишився без роботи. Довелося покинути дім. Ми зібрали лише двій сумки речей, а все інше залишили. 

Мене шокує те, що наше місто зруйноване. Від нього залишилися лише руїни. 

Зараз ми в Тернополі, тому що це тихе місце. У нас маленька дитина, і я б не хотів, щоб війна травмувала її. У мене поки що немає роботи. Я віруюча людина. Долати стрес мені допомагають молитви. 

Хочеться, щоб війна закінчилася в найближчі пів року. У майбутньому мрію розпочати власний бізнес. А ще хочу, щоб відбудували Маріуполь і в ньому почалося нове життя.