Тетяна Владиславівна виїхала з Гуляйполя у перший день повномасштабної війни. Героїня згадує що в місті почалася паніка, а бої, що наближаються, стали справжнім шоком для всіх. Її брат весь цей час залишався вдома разом із паралізованою дружиною, і лише кілька днів тому вони змогли виїхати до Запоріжжя. Жінка вірить у перемогу та сподівається, що до кінця серпня зможе повернутися додому.
.png "«Я досі не вірю, що живу у часи війни»")
.png "«Я сидів у підвалі, коли тривали бої»")
.png "Імена")
