Мені 72 роки. Я пенсіонерка. Жила в місті Охтирка. Мій чоловік загинув. Син мешкає в Харкові. Два місяці від початку війни він жив в офісі, а зараз повернувся у квартиру.

24 лютого я пішла в магазин. По дорозі побачила танки. Зустріла свого випускника і від нього дізналася, що почалася війна. 

Я мала квартиру в Харкові. Її розбили. 17 травня снаряд впав неподалік від мого будинку. В цей час я була в спальні. Прибігли знайомі й допомогли забити вікна плівкою. 

У мене цукровий діабет. Сусіди замовляли мені ліки зі Львова. А потім аптеки відчинилися, і я змогла їх купувати в Охтирці. 

Коли були потужні обстріли, я ховалася в підвалі. Зараз в місті вже спокійніше.