Перший день повномасштабного вторгнення мене застав вдома. Коли у місто зайшли окупанти, я не могла в це повірити. Була шокована, що росіяни ходять по місту та встановлюють свої порядки. Переживати обстріли було важко. Я до підвалу не ходила, бо повільно пересуваюсь.

Нестачі продуктів у мене не було за рахунок домашнього господарства та гуманітарної допомоги. 

Єдиний приємний день за весь час війни – визволення міста ЗСУ. Зараз сподіваюсь тільки на перемогу. Хочу обійняти дітей і онуків, які зараз далеко.