Собко Вадим, 11 клас, Великоканівецький навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Чорнобаївської селищної ради Черкаської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Кононенко Світлана Іванівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Мені було 14 років, коли почалася ця жахлива війна 24 лютого 2022 року. Я навчався у 8-му класі, коли мирне життя, про яке я мріяв, було зруйноване. Війна змінила мене, як і кожного українця, змусивши об'єднатися та боротися проти спільного ворога. Хоч я живу далеко від бойових дій, у селі Великі Канівці Золотоніського району Черкаської області, війна знайшла відбиток і у моєму житті. Багато людей, яких знав, пішли на фронт. Дехто з них отримав поранення і проходив лікування. Я добре пам'ятаю той четвер, коли мама зайшла до моєї кімнати із стурбованим виразом обличчя й сказала: «Синку, почалася війна. Ми з татом поїдемо на роботу, а ти залишайся вдома і чекай на нас».

Я не міг повірити своїм вухам. Коли ж увімкнув YouTube, то побачив, що всі новинні канали рясніли заголовками: «Почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну».

Довго сидів перед екраном телевізора, плакав, дивлячись на зруйновані міста, села та  всю коловерть, що забирала людські життя. Перші дні війни були для мене жахом. Я боявся виходити з дому, остерігаючись ворожих ракет, які безжально падали у різних регіонах України. Особливо вразила історія захисту азовцями  Маріуполя.

Усі були налякані й не знали, що робити. Проте, з часом, я зрозумів, що добро завжди переможе зло.

Коли ти бачиш, як тисячі людей-добровольців захищають нашу країну, а інші допомагають їм гуманітаркою та волонтерством - це надихає та дає віру на краще. Пройшов рік, і ми всім класом почали допомагати нашим воїнам, пакуючи обігрівачі, окопні свічки та інші необхідні речі. Зараз, після двох з половиною років війни, я з жахом пригадую момент, коли дізнався про початок вторгнення. Але ми повинні пам'ятати тих людей, які віддали життя за свою країну. Їхня жертва надихатиме нас на подальшу боротьбу та відновлення нашої держави. Ми, українці, стали сильнішими, згуртованішими та непохитнішими у своїй вірі в перемогу.

Ніщо не зламає нашого духу, і ми обов'язково переможемо у цій війні.