Бойко Карина, 9 клас, Конотопський  ліцей № 11 Конотопської міської ради Сумської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Лушня Світлана Павлівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

На моє глибоке переконання, тисяча днів війни - це не просто цифра, а ціла епоха, яка змінила кожного з нас, у тому числі і мене. Вона увійшла в життя раптово, змусивши переглянути  цінності і життєві пріоритети, але найголовніше - задуматися про те, ким ми є насправді.

Свою позицію аргументую такими міркуваннями: коли почалися перші дні війни, страх і невизначеність були постійними супутниками. Ми чули звуки вибухів та сирен, але не могли уявити, наскільки глибоко ця війна проникне в наше буття. Люди втрачали домівки, роботу, близьких - і все це за лічені хвилини.

Для мене події стали переломними. Я зрозуміла, що в цей момент потрібно бути готовою до всього та брати відповідальність не лише за себе, а й за тих, хто поруч.

Говорячи про війну, не можна не згадати мій шлях за цю тисячу днів війни - це шлях боротьби і внутрішнього зростання. Спершу було бажання втекти від реальності, але згодом я усвідомила, що подібний крок не вирішує проблем. Мій шлях полягає в тому, щоб знайти свою роль у боротьбі. Можливо, не всі можуть тримати зброю в руках, але кожен здатен внести свій вклад: допомогти волонтерам, морально підтримати близьких, інформаційно боротися з фейками.

Довести істинність своєї позиції  можу  тим, що ці дні навчили мене цінувати прості речі: тишу, яку колись сприймала за належне, теплі розмови з родиною, можливість безпечно проходити вулицями свого міста.

Війна змінила навіть моє сприйняття часу. Кожен день, кожна година стали значущими, адже ти не знаєш, що чекає завтра. Це змусило мене ставитися до часу з повагою і вдячністю.

Говорячи про час, не можна не згадати про німецького письменника Й.В.Гете, автора безсмертної трагедії «Фауста». Скільки років писав автор свою трагедію? Майже шістдесят. Це певний підсумок життя. За твір він брався, переживаючи найбільші життєві кризи. Вперше звернувся до твору у 19-річному віці, коли тяжко хворів. Удруге - на 51-ому році життя, коли знову ж таки важко занедужаві навіть на деякий час осліп. Третій раз повертається до твору на схилі літ, коли його залишили друзі, померли рідні.

І ось «Фауст» закінчений, перев’язаний стрічкою, яку розвяжуть тільки після смерті автора.

Гете помер на 83- ому році життя, залишивши людству у спадок думку про істину, що злетіла з вуст Фауста,головного героя трагедії :

Лиш той життя і волі гідний,

Хто бється день у день за них…

Ці слова для нас і про нас.Хочу навести приклад із власного життя: зіткнення з жорстокою реальністю зробило мене сильнішою. Я зрозуміла, що маю всередині більше мужності, ніж могла б собі уявити. Кожен із нас, хто пройшов через все це, виніс для себе якийсь урок. Для когось це втрата і біль, для когось - новий початок і надія.

Особисто я побачила, що сила духу та єдність народу можуть перемогти навіть найстрашнішого ворога.

Отже, тисяча днів війни - це не тільки мій шлях, але й всіх українців до перемоги, яку ми виборюємо з кожним новим днем. Ми пишемо свою історію цієї війни, і вона про мужність, самовідданість та незламність.