У перший день війни я пережила справжній жах, але пішла на роботі, бо працюю медсестрою. Снаряди падали зовсім поряд, і здавалося, що все руйнується. Це було дуже страшно. Я боялася за своє життя і за тих, хто поряд. Магазини та аптеки закрилися, їжі та ліків не залишилося. Мене шокувало те, що Росія на нас напала. Мій син у полоні вже третій рік. Іноді буває дуже важко справлятися з тривогою та невідомістю.

Постійно думаю про те, як усе буде далі, коли це закінчиться. Дуже чекаю, коли настане мир, і можна буде жити спокійно без постійного страху. Щоб не було вибухів та розрухи, щоб діти могли грати на вулиці, а дорослі - працювати та радіти життю.