Війна почалася раптово. Росіяни почали штурмувати АЕС. Я чула постріли, гул танків. Це було дуже страшно. Почалась окупація. Магазини закрилися практично відразу після початку бойових дій, продукти перестали надходити, полиці спорожніли. Люди не могли купити навіть найнеобхідніше, як-от хліб, воду, крупи та олію. Аптеки також закрилися, ліки стали рідкістю, і знайти потрібні медикаменти було дуже складно. Світло відключили відразу ж, майже на все місто, що створило додаткові труднощі, особливо в зимовий період. Вода перестала надходити в будинки, і люди змушені були шукати її в колодязях або біля джерел, що було далеко і небезпечно через обстріли. Газ відключили через кілька днів, через що стало неможливо готувати їжу звичним способом.

Обстріли відбувалися постійно: як удень, так і вночі, що не давало людям можливості спокійно жити і планувати свій час.

Багато житлових будинків зазнали серйозних пошкоджень: вибиті вікна, зруйновані стіни, місцями обвалилися дахи. Через це багато людей позбулися даху над головою і були змушені шукати тимчасовий притулок у родичів або в підвалах. Вулиці спорожніли, люди боялися виходити з будинків, щоб не наразитися на небезпеку. Я виїхала до Запоріжжя. Зараз я чекаю, коли війна закінчиться, щоб повернутися до нормального життя і відновити зруйноване.