У перший день війни мене охопив такий сильний страх, що здавалося, що все навколо розвалюється. Херсон окупували, стало дуже страшно за дітей. Магазини та аптеки одразу закрилися, і їжі не залишилося, як і ліків. Щодня я боялася вийти надвір, бо навколо все гуркотіло, і було страшно. Іноді чула, як падають снаряди зовсім поряд, і розуміла, що небезпека поряд. Мені було дуже важко, страшно та самотньо. Води не було, я стояла у чергах. Це було дуже тяжко. Я намагалася щодня знаходити сили не здаватися, хоча іноді здавалося, що виходу нема. Дуже хочу, щоб війна закінчилася, щоби діти могли ходити до школи, а дорослі спокійно працювати. Дуже чекаю миру та тиші, щоб жити без страху.