У мене п’ятеро дітей. Після початку війни мені стало дуже страшно. Важко було виживати під обстрілами. З дітьми довелось жити у підвалі. Воду я набирала у Дніпрі, бо комунікації були розбомблені. Також у селі не було світла, тож ми жили при свічках. Волонтери привозили їжу, воду та свічки.

Потім в село зайшли росіяни. Над нами почали літати ракети. 

Мене з родиною вивезли волонтери. Було дуже страшно, бо літали літаки та бомбили села. На блок-постах нас пропустили нормально. Неушкодженими ми доїхали до Дніпропетровської області. Зараз живемо у Мар’янському. Дітям тут подобається, плануємо купляти будинок, в якому живемо. Але я хочу повернутись додому. Дуже чекаю миру та тиші.