Я не вірила, що почалась війна, аж поки третього березня місто не окупували росіяни. Бої йшли дуже сильні. Мені було дуже страшно, я була вдома з дітьми та чоловіком. Ми постійно молились, не знали, чи виживемо. Продуктів у магазинах не було, на ринку ціни були високі. Я ходила повз росіян, дуже боялась їх, бо вони стояли з автоматами та могли відкрити вогонь. 

У місті не було зв’язку. Я не розуміла, чи можна виїхати. З чоловіком вирішили ризикнути та 26 березня виїхали з міста. У Пологах ми потрапили під обстріл. Чекали, поки все закінчиться.

На блокпостах росіяни нас перевіряли. На дорогах бачили розбиту техніку, тіла наших солдатів. Було дуже моторошно. 

У Запоріжжі нас зустріли волонтери. Так ми тут і залишились. Моя мама залишилась в окупації. Вона лежача, за нею доглядає тітка. Я дуже хочу повернутись додому.