«Я боялася, що більше не прокинуся»

До війни я і моя сім'я жили прекрасно. Я не знала, що таке бідність, страх, розлука.

До війни моя сім'я була маленька. Мама з татом з ранку до вечора працювали, а за мною і братом доглядала бабуся.

Бабуся у нас особлива. Вона не пече пироги й не розповідає казки. Зате вона дуже розумна, і я не знаю запитання, на яке вона б не відповіла.

У вихідні мама часто з нами гуляла, а з татом ми любили ходити в кінотеатри. Влітку ми часто їздили до Бердянська, до тітки Лери. Я жила прекрасно.

Лише одна подія зробила цей рік не таким жахливим. Це народження моєї сестрички Мілашки.

Все змінилось. Мама з татом розлучилися, тато пішов. Часто ночами я плакала за татом. Я часто не спала через шум снарядів. Околиці розбомбили, тому бабуся Світлана, мамина тітка, переїхала до нас.

Ми були багатодітною сім'єю. Штаб Ріната Ахметова давав нам великі пакети продуктів. Таким щедрим може бути не кожен. Завдяки Штабу ми не залишилися голодні.

Я мрію побачити Ріната Ахметова і подякувати йому за щедрість, доброту, за його щирість. Побажати всього найкращого. Ще я хочу подякувати команді Ріната Ахметова. Адже вона теж намагається з усіх сил. Дехто роз'їжджає містами, дехто збирає в пакети продукти, а решта рахує, записує, вантажить і багато іншого. Дякую штабу Ріната Ахметова.