Після початку війни село окупували. Росіяни ходили по хатах, і це був жах. Я сиділа у підвалі під час обстрілів. Не було води, світла й газу. Я запаслась продуктами на початку війни, тож не голодувала. Мій син має інвалідність. Він не міг спускатись в погріб. Снаряди прилітали до сусідки - це було щось страшне. Через півроку такого тяжкого життя ми з сином виїхали, коли росіяни дали зелений коридор.

Спочатку хотіли нас вивозити у бік окупованих територій, але ми їх благали нас випустити до України.

Зараз я живу в Запоріжжі. Дуже хочу, щоб все це закінчилось. Моя хата розбита, тож я не буду доживати свій вік вдома.